Вчитель початкових класів Савченко Тетяна Володимирівна

Виховна година "Я хочу сказати своє слово..."

"У школі навчають не тільки читати,

писати, рахувати, мислити, пізнавати світ,

багатства науки і мистецтва.

У школі вчать жити"

В.О.Сухомлинський

Виховна година

Тема. « Я хочу сказати своє слово...»

Мета. Продовжувати ознайомлювати дітей із життєвим і творчим шляхом видатного педагога В.О.Сухомлинського. Формувати уявлення про сутність моральних понять, почуття доброти до оточуючих людей; спонукати до активного виявлення думок і почуттів; виховувати почуття людяності, прагнення робити гарні вчинки.

Обладнання: презентація, виставка книг В.О. Сухомлинського, відео «Людина починається з добра»..

Хід виховної години

1. Повідомлення теми виховної години

1-й слайд__________________________________________________________

Учитель. Тема виховної години « Я хочу сказати своє слово…». Ви запитаєте чому саме така? Сьогодні ми спробуємо поміркувати над темою «З чого починається ЛЮДИНА?». А допоможуть нам знайти відповідь на це питання твори видатного вчителя та письменника Василя Олександровича Сухомлинського.

2-й слайд__________________________________________________________

2. Опрацювання тексту. Василь Сухомлинський «Звичайна людина»

- Послухайте оповідання «Звичайна людина» і скажіть кого так назвав герой твору. (Переказує учениця)

Бесіда. - Яка біда спіткала дідуся і онука ?

- Що зробив подорожній із настороженими очима ?

- Що зробив подорожній із байдужими очима ?

- Що зробив подорожній з добрими очима ?

- Отже, кого дідусь назвав «звичайною людиною»?

3-й слайд__________________________________________________________

3. Перегляд відео «Людина починається з добра»

- Поетеса Любов Забашта написала чудовий вірш про добро. Давайте переглянемо відеоролик та послухаємо пісню «Людина починається з добра».

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові,

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові.

Людина починається з добра,

З уміння співчувати, захистити.

Це зрозуміти всім давно пора,

Бо ми прийшли у світ добро творити.

Людина починається з добра,

Із світла, що серця переповняє.

Ця істина, як світ, така стара,

А й досі на добро нас надихає.

Учитель. Так, «людина починається з добра». Нехай ці слова закарбуються у вашій пам'яті на все життя і стануть девізом у житті.

4-й слайд__________________________________________________________

4.Біографія В.О. Сухомлинського

Учитель: Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити, частіше спілкуватись. Ось такою надзвичайно доброю людиною був

В.О. Сухомлинський.

5-й слайд___________________________________________________________

1-й учень. Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці на Херсонщині (нині Кіровоградська область) в бідній

селянській сім'ї. Тут пройшли його дитинство і юність. Як і всі діти, він вчився у школі в рідному селі.

6-й слайд _______________________________________________________

2-й учень. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. В 17 років він став вчителем заочної школи.

Закінчивши заочно Полтавський педагогічний інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури .

7-й слайд________________________________________________________

3-й учень. В 1948 році В. А. Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи.

8-й слайд________________________________________________________

4-й учень. Мудрий учитель писав для дітей чудові твори. Вони були необхідні для того, щоб краще пояснити дітям події, явища, які вони спостерігали, викликали інтерес до них або змушували замислитись над вчинками, поведінкою.

9-й слайд___________________________________________________________

5-й учень. В своїх оповіданнях В.О. Сухомлинський навчає аналізувати стосунки між людьми.. Бути добрими, не байдужими до чужого горя.

«З малих років учись жити так, щоб тобі було добре, приємно, коли робиш добре для людей, і неприємно, коли зробив щось погане, негідне».

10-й слайд_________________________________________________________

5. Опрацювання оповідань

Учитель. Зараз ми познайомимося з деякими оповіданнями В.О.Сухомлинського. Їх треба читати повільно, аби добре зрозуміти, що саме хотів сказати нам автор. Адже кожне оповідання навчить чогось, дасть пораду, а іноді змусить замислитися: а як би я вчинив на місці героїв?

11-й слайд_________________________________________________________

Робота в групах. Читання творів В.О.Сухомлинського. Стислий переказ.

- Яку добру справу зробили діти?

- А як би ви вчинили на місці героїв?

Оповідання: «Протоптали стежку», «Суниці для Наталі», «Дівчинка і суничка», «У кого радість, а в кого горе», «Через потік».

12-14й слайд_______________________________________________________

6. Гра "Якщо ти добра людина, то повинен ..."

Учитель. Закріпити знання про добрі вчинки допоможе гра «Якщо ти добра людина, то повинен…». Якщо людина повинна робити те, що я називаю, то ви піднімаєте руки вгору і робите рухи пальчиками, а якщо ні, то нічого не робите.

1. Допомагати мамі мити посуд. (так)

2. Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить. (ні)

3. Не вмиватися. (ні)

4. Берегти рідну природу та охороняти її. (так)

5. Шанувати працю інших людей. (так)

6. Галасувати, коли хтось відпочиває. (ні)

7. Бути вихованим. (так)

8. Обманювати. (ні)

9. Насміхатись з чужого горя. (ні)

10. Добре вчитися, багато читати. (так)

11. Не слухати батьків. (ні)

12. Допомагати друзям у біді. (так)

13. Ображати інших. (ні)

14. Захищати слабкого. (так)

15. Спати на уроках. (ні)

16. Красти. (ні)

17. Любити своїх батьків. (так)

Вчитель. Бачу ви знаєте, що має робити добра людина.

15-й слайд_________________________________________________________

7. Слухання тексту В. О. Сухомлинського "Добре слово" (Додаток 3)

Вчитель. А зараз ми познайомимося з оповіданням В.О. Сухомлинського «Добре слово». (Читає один учень, інші слухають).

— Що сталося з дівчиною?

— Що приносили родичі Олі?

— Чи допомогло це дівчинці стати здоровою?

— Хто ще завітав до Олі?

— Що принесла прабабуся?

— Чого ж не вистачало Олі ? (Доброго слова}.

16-й слайд___________________________________________________________

Вчитель. Іноді вистачає лише доброго слова, щоб звеселити людину, зробити їй приємно, допомогти у біді. Недарма в народі говорять "Слово - лікує, слово - ранить"

17-й слайд_________________________________________________________

8. Робота в парах

Учитель. А тепер, працюючи в парах,скажіть добрі слова один одному. Щоб від ваших слів стало приємно та радісно сусідові по парті .

18-й слайд_________________________________________________________

9.Підсумок.

Учитель. У кожної людини є її Ангел-охоронець, який охороняє від біди. Якщо людина робить добрі справи Ангел радіє, а злі — плаче, тужить, втрачає свої сили.

19-й слайд_________________________________________________________

Я бажаю, щоб ви робили тільки добро, щоб ваш Ангел-охоронець радів і завжди приходив на допомогу у тяжкі дні.

Додаток 1

Звичайна людина

Є в сухому степу колодязь. Біля колодязя - хатка. В ній живуть дідусь із внуком.

Біля колодязя на довгій вірьовці відро. Ідуть подорожні, заїжджають до колодязя, п’ють воду,дякують дідусеві.

Стерлася вірьовка, перервалась, упало відро в глибокий колодязь. Немає в дідуся другого відра. Нічим води витягти, щоб попити.

День не п’ють води дідусь із онуком, два дні не п’ють. Мучаться від спраги.

На третій день уранці приїжджає повз дідусеву хатину подорожній з настороженими очима. На возі в нього побачив дідусь відро під соломою.

Глянув подорожній з настороженими очима на колодязь, глянув на дідуся з онуком, ударив коней батогом і поїхав.

- Що це за людина?- питає онук дідуся.

- Це не людина,- відповідає дідусь.

Опівдні проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з байдужими очима. Дістав з воза відро, прив’язав до вірьовки, витяг води, напився, дав попити дідусеві й онукові, решту води вилив у сухий пісок,відро забрав і поїхав.

- Що це за людина?- питає діда онук.

- Це не людина,- відповідає дідусь

Увечері проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з добрими очима. Дістав з воза відро, прив’язав до вірьовки, витяг води, напився й поїхав, а відро так і стоїть на цямрині.

- Що це за людина?- питає онук.

- Звичайна людина,- відповідає дідусь.

Додаток 2

У кого радість, а в кого й горе

П'ятикласники зібрались їхати на екскурсію до Канева. Раділи діти: багато побачать нового, цікавого. Побувають на могилі Тараса Григоровича Шевченка.

Збиралася їхати й Галя. Та ось у неї тяжко захворіла мама. Приходить

Галя до школи заплакана.

— Чого це ти така сумна? — питають товариші.

— Мама дуже хвора. Не поїду я на екскурсію.

Тяжко стало на душі в дітей. Як же можна радіти, веселитися, коли в товариша горе? І вирішили діти: почекаємо, поки в Галі одужає мама, тоді й поїдемо на екскурсію. Минуло три тижні. Галина мама одужала — і весь клас поїхав на екскурсію. Поїхала й Галя. Коли в тебе радість, у другої людини може бути горе. Розуміти чуже горе — це велика людська краса.

Через потік

Андрійко і Ніна поверталися зі школи. Дорогу їм перепиняв ярок. Пригріло сонце, розтанув сніг, і ярком потекла вода.

Бурхливо шумить потік. Стоять перед ним Андрійко і Ніна.

Ось хлопчик швидко перебрів через потік і став на тому березі. Оглянувся — і соромно йому зробилося. Він у чобітках, а Ніна — в черевичках. Як вона перебреде?

"Ой, недобре я зробив,— подумав Андрійко. — Як я не побачив, що Ніна в черевичках?"

Він перебрів назад і каже Ніні:

— Це я хотів узнати, чи глибоко. Бо переправлятися будемо разом.

— Як? - здивувалась Ніна. — Я ж у черевичках.

— Чіпляйся мені за шию, — сказав Андрійко. Ніна так і зробила, і хлопчик її переніс.

Дівчинка і Синичка

Прийшла холодна зима. Маленька Наталя почепила на яблуньці годівничку для Синички й щодня приносила насіння коноплі. Синичка чекала дівчинку. Весною Синичка сказала Наталі:

— Тепер не принось мені насіння. Я знайду собі їжу. До побачення — до зими!

— До побачення, Синичко.

Знову зима все засипала снігом. Прилетіла Синичка до годівнички, а там також сніг. Тривожно стало пташці. Питає вона у яблуньки:

— Яблунько, скажи, чому нема Наталі? Невже вона забула про мене?

— Ні, не забула. Вона хворіє.

Тяжко стало на душі у Синички. Сіла вона на гілочці й думає: "Полечу до дівчинки. Треба чимсь її втішити. Але де я візьму подарунок? Навкруги ж сніг, сніг, сніг".

І тоді вирішила Синичка понести Наталі пісню. Прилетіла до її хати, влетіла у відчинену кватирку, сіла біля ліжка хворої і заспівала.

Наталі стало легше.

Суниці для Наталі

У третьому класі вчиться маленька Наталя. Вона довго хворіла. А це вже прийшла до школи. Бліда, швидко втомлюється.

Андрійко розповів своїй мамі про Наталю. Мама й каже:

— Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьора, рум'яна... Понеси їй суниць,Андрійку.

Андрійкові хочеться понести суниць Наталі, але чомусь ніяково. Він так і сказав мамі:

— Соромно мені, не понесу...

— Чому ж тобі соромно? — дивується мама. Андрійко й сам не знає, чого йому соромно.
Наступного дня він усе ж таки взяв із дому пакуночок суниць. Коли вже закінчились уроки, він підійшов до Наталі. Віддав їй пакуночок із суницями й тихо сказав:

— Це суниці. Ти їж, і щоки будуть у тебе рум'яні.

Наталя взяла пакуночок із суницями. І сталося дивне.Щічки її стали червоні, як мак. Вона ласкаво подивилась Андрійкові в очі й прошепотіла;

— Дякую…

— Чому ж це щічки у неї стали рум’яні? — подумав Андрійко. — Вона ще ж не їла суниць…

Протоптали стежку

Уночі була хуртовина. Намело кучугури снігу. Рано-вранці до школи йшло троє дітей — Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір'ях видно було людей. Чоловіки, жінки, юнаки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокидали стежки.

Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір'я. Нікого не видно.

— Як же бабуся до колодязя йтиме? — каже Юрко. — Снігу стільки...

— Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! - радитьМихайлик.

Діти пішли на подвір'я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, учетверте... Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.

Спітнілі, втомлені й радісні поспішали діти до школи. Вони думали: "Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір'я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дякує нам..."

Раділи й діти. Бо думали про це.

Додаток 3

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".

Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.

Використані джерела

· Виховна година ТЕМА." Я хочу сказати своє слово..."

krasnoarmiysk-school15.edukit.dn.ua/.../